Суть пенсійної реформи

 

Пенсійна реформа в Україні розпочалась з 1 січня 2004 року з прийняттям і вступом у силу законів "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" і "Про недержавне пенсійне забезпечення".

 

За оцінками фахівців, прийнятий в Україні Закон "Про недержавне пенсійне забезпечення" є кращим з його аналогів у світі, оскільки  забезпечує найбільш ефективний захист пенсійних внесків за рахунок розподілу функцій накопичення, управління та збереження пенсійних активів. 

 

Монопольну солідарну систему державного пенсійного страхування змінила Трирівнева пенсійна система.

Перший рівень - солідарна система, що базується на засадах солідарності і субсидування, а також здійснення виплат  пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України. За рахунок цих коштів виплачуються пенсії  і встановлюється мінімальний рівень пенсійних виплат пенсіонерам.

 

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Суть такої системи полягає в тому, що частина обов’язкових внесків у пенсійну систему буде накопичуватися в єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватися на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, на користь яких будуть сплачуватися такі внески. Ці кошти будуть інвестуватися в економіку країни з метою одержання інвестиційного прибутку і захисту їх від інфляційних процесів.

 

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах  добровільної участі громадян, роботодавців і їхніх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою одержання громадянами додаткових пенсійних виплат на умовах і в порядку,  передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

 

Добровільна участь у системі недержавного пенсійного забезпечення не виключає участі в першому і другому рівні пенсійної системи. Громадяни-Учасники НПФ одержують додаткову пенсію до пенсії із солідарної системи.

 

Принципи недержавного пенсійного забезпечення:

-          законодавчо  визначені умови недержавного пенсійного забезпечення;

-          чітко відокремлені активи недержавного пенсійного фонду від активів його засновників і обслуговуючих компаній з метою неможливості банкрутства пенсійного фонду;

-          ухвалення рішення роботодавцем про здійснення пенсійних внесків на користь своїх працівників є добровільним;

-          участь фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення є добровільним;

-          існує економічна зацікавленість роботодавця і фізичних осіб у здійсненні пенсійних внесків;

-          пенсійні кошти інвестуються з метою збільшення накопичень учасників;

-          установлена відповідальність суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення за порушення норм законодавства;

-          чітко визначені граничні розміри тарифів на послуги в сфері недержавного пенсійного забезпечення;

-          державні органи здійснюють контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення і регулюють діяльність НПФ і обслуговуючих компаній.

 

Введення третього рівня пенсійної системи дозволяє:

-          збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню інвестиційного прибутку;

-          захистити працюючих громадян від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію;

-          підсилити залежність розміру пенсії від трудового внеску працівника, і таким чином, підсилити зацікавленість громадян і їхніх роботодавців у сплаті пенсійних внесків;

-          успадковувати кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку, спадкоємцями власника такого рахунка;

-          створити могутнє джерело інвестиційних ресурсів для розвитку національної економіки.

 

Солідарна система пенсійного забезпечення залежить від демографічних показників, а накопичувальна система - від коливань фондового ринку, тому

одночасне існування всіх трьох рівнів забезпечує стабільність пенсійної системи, оскільки вирівнює ймовірні на будь-якому рівні демографічні і фінансові ризики.